Поезія Ващишин Надії
Україно моя
Моя Вітчизна - рідна Україна.
Тут синє небо й золоті поля.
Тут червоніє край вікна калина.
Й барвиста, наче вишивка, земля.
І милозвучна наша рідна мова,
Весна чарівна, пісня солов'я,
Молитва мами й тиха колискова.
Де краща є земля, аніж моя?
Тут рідний дім і вся моя родина,
Гаї, поля, річки, ліси,сади.
Здобуде перемогу Україна
І в мирі буде жити назавжди.
Ми чуєм Гімн - лунають десь трембіти.
І вторить їм Дніпрова течія.
Гімн в укриттях співають наші діти...
І слово ,,воля'' на Гербі сія.
Незламна, нездоланна Україно,
Твої відважні дочки і сини
Тебе боронять, рідна, до загину,
Крізь всі століття, через всі віки.
Ти ворога поставиш на коліна !
І схилиш світ в пошані до землі.
Ти будеш вічно жити, Україно,
У мирі і любові на крилі!
Нашим захисникам
Знов над землею устає світанок,
І в небо лине сонце золоте.
Я Богу дякую за новий ранок
І воїнам я дякую за це.
Я дякую, що розцвіли жоржини,
За яблука в осінньому саду,
За кетяги достиглої калини,
За те, що мрію, вірю і живу.
Я дякую,що бачу ясні зорі,
І мак червоний знов зацвів в саду...
А хтось із вас у полі неозорім
Всю кров пролив у земленьку сиру.
Він не побачить нового світанку,
Бо сонечко його навік зайшло.
І мати не зустріне сина зранку...
Вас за Вкраїну тисячі лягло !
Я низько вам, захисники, вклонюся,
Всім тим, хто зараз у важких боях.
За кожного я щиро помолюся.
Хай Бог благословить ваш вірний шлях.
Але весна прийде! Ота завітна,
Коли вбереться в білий цвіт земля.
І згине зло, а перемога світла
Летітиме на крилах журавля.
Тривоги стихнуть. Замовкнуть гармати.
І мирним буде небо голубе.
З усіх фронтів повернуться солдати...
Багато вже ніколи не прийде.
Доземно схилимося воєдино,
В пошані стануть з нами всі світи.
І буде вільна рідна Україна!
До ніг вклоняюсь вам, захисники!
Летіла з вирію весна
Летіла з вирію весна
Із чужини до свого дому.
Весела, радісна,ясна,
Забувши сон, здолавши втому.
Летіла з вирію весна,
Де чисті води, срібні роси.
Туди, де світла далина,
Де поле рідне, стоголосе.
Там сад вишневий край воріт
І неба голубінь ясна.
Там скрізь буя барвистий цвіт.
...Летіла з вирію весна.
Чому це небо сіре, чорне ?
І чом гримить так страшно грім ?
Чому земля так важко стогне ?
І де отой висотний дім ?
Сумні, заплакані скрізь люди.
В підвалах діти по кутках.
Знов канонаду чути всюди.
Там сльози, кров і смерть, і страх.
А там - могили і руїни,
І дим, і полум'я заграва.
Невже це моя Україна ?-
Весна стривожено спитала.
Знялась, полинула до гаю,
Оглянулася навкруги.
Там, під деревами, із краю
Солдати сплять у два ряди.
Сплять на замерзлій ще землиці,
Кожен стискає автомат.
Печать тривоги в них на лицях.
Це наш, український солдат !
І цілу ніч весна літала
Над кожним з хлопців молодих.
Крильми своїми накривала,
Теплом весняним гріла їх.
Зібрались хлопці у дорогу.
На них чекав нелегкий бій.
Йдемо вперед - до Перемоги !
Весна із ними стала в стрій.
В підвал, в малесеньке віконце,
Заглянув теплий промінець.
Матусю ! Мамо ! Сонце, сонце!
А, може, вже війні кінець ?
Мама дитину пригортала
І личко гладила бліде.
Ледь чутно, мов у сні, шептала:
Весна іде, весна іде.
Старий дідусь всміхнувся тихо,
Хоч біль у серці стиснув груди.
Весна здолає оце лихо,
Тепер вже легше... легше буде.
Зацвіла в лісі грушка - дичка.
І хор пташиний вже співа.
Весна присіла на травичку.
З очей котилася сльоза.
І падав тихий дощ. Без грому.
Раділи люди : Слава Богу!
Як вже весна прийшла додому,
Час зустрічати ПЕРЕМОГУ!
... Летіла з вирію весна.
Рідна мова
Мова співуча моя, українська,
Рідна, незламна понад віками.
Мова – це щира молитва батьківська
За мирне небо понад лугами.
Мова – це грона червоні калини,
Зірка у небі посеред ночі.
Мова – це тиха розмова родини,
Ніжні і добрі мамині очі.
Мова – пташина в синій блакиті,
Спів соловейка в тиші ранковій.
Мова – це маки й волошки у житі,
Сонце у чистій красі веселковій.
Мова – це пісня тихесенька мами,
Тата суворе, але добре слово.
Це берегиня небесна над нами
Стати на захист свободи готова.
Мова – народу бездонна криниця.
Це діамант у коштовній короні.
Ніжна усмішка, що світлом іскриться
У дитинчати, що плеще в долоні.
Мова – це зброя в бою з ворогами,
Наша опора , підмога, основа.
Голуба мирнії крила над нами,
Дзвін перемоги – це наша мова.
Хай знає кожна у світі країна,
Чи то далека, чи то близька,
Що у державі з ім’ям Україна
Мова єдина, свята, УКРАЇНСЬКА!
