Поезія Ващишин Надії
Промінь Надії
Моє ім'я - Надія. У мене дві дочки - Любов і Віра. Мама моя дуже раділа, що у нас є Віра, Надія і Любов. Вона завжди казала, що це важливі християнські чесноти, і буде благословенним той дім, в якому їх дотримуються і шанують. І справді, важко прожити без щирої віри, непереможної надії і всеперемагаючої любові, особливо в наш час.
Деколи здається, що світ навколо темний, чорний, здається, що ти ідеш густим лісом, спотикаєшся об повалені дерева, обдираєш руки до колючок, здається, чуєш грізні голоси диких звірів. Але ти йдеш. Темрява не відступає, і ти починаєш втрачати надію, що зможеш звідси вибратися. Але раптом десь далеко-далеко ти бачиш малесеньку цяточку світла. Надія піднімає тебе на крила і проводить до того мізерного світла, яке щораз збільшується і згодом стає великим променем світла, світла надії.
У нас війна. Лунають тривоги, гинуть люди, маленькі діти, руйнуються міста і села. У час воєнного лихоліття - Надія - наше друге ім'я, бо її світло зігріває нас, вказуючи дорогу, і часто навіть рятує життя. Не втрачаймо надії. Нехай вона осяває нас своїм світлом. Тримаймося разом, бережімо один одного. Молімось за мир і перемогу. Любім, вірмо і надіймось. І все буде добре. І буде мир і спокій. І осяватиме нам шлях світло надії.
Я мрію про мир
А слово Мир добре, тепле, чудове:
Мир в цілім світі, Мир в моїй країні…
Це слово ніжне, чисте, кольорове,
Як мир в душі і мир в кожній родині.
Десь тихо, мирно, не гримлять гармати,
А в нас війна – і ні кінця, ні краю.
-О поможи нам ворога здолати, -
Я Господа про мир щодня благаю.
Так хочу миру для дітей і внуків.
Нехай спокійними будуть світанки.
Щоб сина обняли мамині руки,
І тато пригортав дітей щоранку.
А я про мир уже так довго мрію,
Про чисте небо ген над небокраєм.
Я сонце мирне бачити волію
Над мирною землею, мов над раєм.
Та після ночі настане світанок,
Весна прийде лютій зимі на заміну.
І зійде перемоги світлий ранок,
Добро все зло здолає неодмінно.
І буде мир, і тихо-тихо стане…
В рідному домі збереться родина.
А голуб на гніздечко мирне гляне,
Й постане вільна рідна Україна.
В той день, коли закінчиться війна
В той день, коли закінчиться війна,
І перемога стане на порозі,
В зелені шати вдягнеться весна,
І мир прийде по квітучій дорозі.
Навколо буде дивна тишина.
Веселка стрічки заплете у коси.
І на траві тремтітиме роса,
А сонце грітиме не так, як досі.
В той день, коли закінчиться війна,
Порозцвітають всі вкраїнські квіти.
І мама тихо стане край вікна.
Щасливо й дзвінко засміються діти.
Сади розквітнуть на моїй землі:
Така краса висока і незрима!
І хліб запахне миром на столі,
І мати зустрічати буде сина.
В той день, коли закінчиться війна,
Із вирію усі пташки прилинуть.
Разом злетять у тихі небеса,
На крилах перемогу ввись піднімуть.
І защебечуть пісню про життя,
Про тих, хто ворога здолав в двобої,
Про наше нині і про майбуття,
Про тих, хто назавжди на полі бою.
В той день, коли закінчиться війна,
Ми одягнем найкращі вишиванки.
І мама молода із немовлям
У спокої стрічатимуть світанки.
Рука в руці і до плеча плече,
Ми станем разом, як одна родина.
В добрі і мирі знову заживе,
Розквітне наша рідна Україна.
В той день, коли закінчиться війна,
Ми прийдемо на ті святі могили,
Туди, де пам’ять вічна, дорога,
Про тих, що нашу волю захистили.
І будуть сльози радості й жалю,
І розпачу, і гордості, й печалі.
За сіх людей, за Вкраїну мою
Молитва полетить в небесні далі.
...В той день, коли закінчиться війна…
Світло надії
Знов згасло світло. Світла вже немає.
У хаті теж тепло якесь не те.
Зима нас лютим холодом лякає.
А ворог - тим, що світло відбере.
Та нам не страшно - свічка у хатині
Горить, палає посеред стола.
Збереться навкруги уся родина,
Не раз з любов'ю прадідів згада.
Що поночі і шили й вишивали,
Бо був у них до цього в серці дар.
Дітей при свічці грамоти навчали,
Читали свій улюблений ,,Кобзар''.
Не нарікаймо. Будьмо насторожі,
Бо ворог і зима - біля дверей.
Молімся, щоб ракети ті ворожі
Не убивали маленьких дітей.
А наше світло воїнів зігріє,
Всіх тих, хто зараз у важких боях.
Тепло душі нехай із ними мріє,
Світло надії осяває шлях.
Прийде Різдво. Земля заколядує.
І потече непрохана сльоза.
Молитва щира воїна врятує,
Відверне кулю, збереже життя.
А там - весна. Ота одна-єдина.
У квітах сад, у зелені жита.
Здолає зло, воскресне Україна.
І прийде Перемога та свята.
Все стихне. Не гримітимуть гармати.
І буде сонце й небо голубе.
З усіх фронтів повернуться солдати,
Крім тих, хто вже ніколи не прийде.
Благословенні будуть всі герої,
Найкращі наші дочки і сини,
Що подолали ворога в двобої,
Планету захистили від війни.
Світ перед ними стане на коліна,
В пошані шапку зніме з голови.
Була і є, і буде УКРАЇНА !
На всі століття. І на всі віки.
