Поезія Ващишин Надії
НАШИМ ЗАХИСНИКАМ
Знов над землею устає світанок,
І в небо лине сонце золоте.
Я Богу дякую за новий ранок
І воїнам я дякую за це.
Я дякую, що розцвіли жоржини,
За яблука в осінньому саду,
За кетяги достиглої калини,
За те, що мрію, вірю і живу.
Я дякую,що бачу ясні зорі,
І мак червоний знов зацвів в саду...
А хтось із вас у полі неозорім
Всю кров пролив у земленьку сиру.
Він не побачить нового світанку,
Бо сонечко його навік зайшло.
І мати не зустріне сина зранку...
Вас за Вкраїну тисячі лягло!
Я низько вам, захисники, вклонюся,
Всім тим, хто зараз у важких боях.
За кожного я щиро помолюся.
Хай Бог благословить ваш вірний шлях.
Але весна прийде! Ота завітна,
Коли вбереться в білий цвіт земля.
І згине зло, а перемога світла
Летітиме на крилах журавля.
Тривоги стихнуть. Замовкнуть гармати.
І мирним буде небо голубе.
З усіх фронтів повернуться солдати...
Багато вже ніколи не прийде.
Доземно схилимося воєдино,
В пошані стануть з нами всі світи.
І буде вільна рідна Україна!
До ніг вклоняюсь вам, захисники!
***
Сховалось сонце ген за небокраєм,
Ступає ніч тихенько по дворі.
Защебетав десь соловей під гаєм,
Ясніє світло в небі від зорі.
Все стихло, в сон поринуло усюди,
Лиш мати мовчки стала у вікні.
І жаль, і сльози розривають груди,
Молитва лине в далі неземні.
Пішов син на війну оту криваву,
Не задля слави, а чи нагород.
За рідну землю, за нашу державу,
За своїх рідних і за свій народ.
Не раз казав: Ми ворога здолаєм!
І прийде перемоги світлий час!
Він добре знає - ми його чекаєм,
А він думками обіймає нас.
А потім - тиша... Ні дзвінка, ні слова.
Пропав чи зник? Так, мов би не було.
В воєнкоматі коротка розмова:
- Зник безвісти! Нема ніде його!
- Як зник? Як безвісти? Та це ж людина!
Він нас із вами чесно захищав.
Замовкла в тузі молода дружина,
І син малий ураз дорослим став.
- Зник безвісти! Як важко таке чути!
Він ж з побратимами б'є ворогів!
А в них зв'язку часто може не бути.
А, може, телефон десь загубив?
І знову думка: А, може, в полоні?
Може, схопили кляті вороги?..
І у молитві склалися долоні:
- Боже, благаю, сина захисти!
За воїнів, які безслідно зниклі,
Молимось щиро, за їх добру путь.
І свято вірим: хлопці наші сильні,
Здолають зло і додому прийдуть.
Нехай відчують нашу віру щиру.
Нехай їх береже наша любов.
Нехай здобудуть для Вкраїни миру,
І на поріг батьківський ступлять знов.
...А якось на світанні, вранці-рано,
Раптом задзвонить в хаті телефон...
І рідний голос:
- Я!!! Живий я, мамо!
Мати застигне: правда, а чи сон?
І сяде мовчки там, біля віконця,
Непрохана покотиться сльоза...
Не раз вона тут зустрічала сонце,
Молитву стала в чисті небеса.
А син прийде. Всі навкруги зрадіють.
Притулить рідних до своїх грудей:
- Ваша молитва, віра і надія
Уберегли мене серед смертей.
***
Ти непомітно спустишся із неба,
І снігом білим тихо упадеш.
Ти вкриєш ніжно стомлені дерева,
І землю рідну в ковдру одягнеш.
Тебе відразу стане так багато:
І сніг, і вітер, і мороз – зима…
Тебе не ждуть у окопах солдати,
Бо холод тіло й душу обійма.
Тобі радіють і дорослі й діти.
Яка чудова зимова пора!
Тобі радіють… Чом би не радіти?
Та радості у серці в нас нема.
Тебе лиш просим: не мети лукаво,
Бо в чистім полі син, чиєсь дитя.
Тебе лиш просим: зимо, будь ласкава,
Бо зброю воїн у руках трима.
Тобою тішаться старечі очі,
Що прожили іще одне Різдво…
З тобою важко у морозні ночі,
Коли в окопі – свічка лиш теплО.
У Тобі в нас жеврітиме надія,
Що скоро вже закінчиться війна.
У Вобі в нас про перемогу мрія,
Що принесе на крилоньках весна.
***
А слово мир добре, тепле, чудове:
Мир в цілім світі, Мир в моїй країні...
Це слово ніжне, чисте, кольорове,
Як Мир в душі і мир в кожній родині.
Десь тихо, мирно, не гримлять гармати,
А в нас війна - і ні кінця, ні краю.
- О поможи нам ворога здолати,-
Я Господа про мир щодня благаю.
Так хочу миру для дітей і внуків.
Нехай спокійними будуть світанки.
Щоб сина обняли мамині руки,
І тато пригортав дітей щоранку.
А я про мир уже так довго мрію,
Про чисте небо ген над небокраєм.
Я сонце мирне бачити волію
Над мирною землею, мов над раєм.
Та після ночі настане світанок,
Весна прийде лютій зимі на зміну.
І зійде перемоги світлий ранок,
Добро все зло здолає неодмінно.
І буде мир, і тихо - тихо стане...
В рідному домі збереться родина.
А голуб на гніздечко мирне гляне,
Й постане вільна рідна Україна.
